1956 року на березі Псла, був побудований і відкритий піонерський табір Автомобільного заводу. Першим начальником табору була Таборінська - талановита організаторка та педагогиня, людина, яка дуже любила дітей.

Проживали табористи в 6-ти місних наметах, з дерев'яною підлогою, а сам намет був розтягнутий  дерев'яномим каркасом. Намети розташовувалися по обидва боки піщаної алеї. У кожному загоні було по 30-35 дітей. Кожен загін мав загонову дошку, на якій малювалася емблема загону, девіз, речівки. А з шишок, зібраних у лісі, викладалася на піску емблема загону.
Біля наметів була розташована велика піонерська лінійка, в центрі якої був побудований високий поміст для підняття прапора. Далі від лінійки було розташоване озеро, яке було дуже чистим. У ньому плавали риби, андатри, нутрії. Через це озеро був побудований дерев'яний місток. На території також були розташовані медпункт, лазня, трохи глибше піонерська кімната. Ще далі була розташована дерев'яна їдальня. Тут вечорами демонстрували фільми. Проходили у "Зоряному" і всякі заходи та концерти.
На березі озера стояла палатка хлопців із прикордонної застави. Хлопці були з І загону. Їх завданням була охорона табору вдень, особливо ввечері після відбою. У них була своя форма - зелена пілотка і нашивка на рукаві сорочки.
Кожен загін мав свою галявину в лісі, де проводив свій вільний час. Загони проводили тематичні вечори біля вогнища, куди запрошували один одного з інших загонів.
Вожатими табору раніше були молоді робітники автозаводу, а також студенти з інститутів. Вихователями були тільки вчителі загальноосвітніх шкіл.
Підйом табору, сніданок, обід, полуденок і вечерю супроводжувався спеціальними сигналами на горні. На центр табірної алеї виходив сурмач і давав сигнали, пізніше ці сигнали записали і стали передавати по дзвону. Щоранку, до сніданку, і щовечора після вечері проводилися піонерські лінійки. Вхід на лінійку супроводжували спеціальної грою на барабанах і спеціальними звуками сурм.
Завжди грав або військовий духовий оркестр або оркестр автомобільного заводу. Увечері, коли спалахувало багаття, військові з ракетниць запускали ракети, салюти.

Під керівництвом фізруків і спортивних молодих студентів, які працювали вожатими і вихователями, проводилися гурткові тренування з тенісу, волейболу, баскетболу, ручного м'яча, футболу, а серед молодших дітей проводилися дитячі спортивні ігри.
Хлопці з старших загонів (I-V) дуже любили ходити в походи на великі відстані на 1-2 дня, несучи з собою все, що необхідно туристу: намети, воду, крупи, картоплю, хліб, сіль, цукор і т.д. готували самі, разом з вожатими - це було незабутньо!
З роками 6 місні намети стали частково замінювати 20 місцевими. В одній жили дівчатка з вожатою, в іншій - хлопці з вихователем.
З 70-х років табір став забудовуватися у верхній частині території. Спочатку були побудовані концертна зала, їдальня, адміністративних корпус. Стали висаджувати дерева, кущі. А потім стали поступово будувати спальні дитячі корпусу, інші будівлі.

Багато було директорів за цей період. Найдовше керував табором «Зоряний» Литвин Анатолій Іванович. В останні роки табором керував Євген Михайлович Філатов, Олександр Анатолійович Козин, Чурін Геннадій Анатолійович. Наразі заклад очолює Григорій Анатолійович Угніч.